Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
9 серпня набув чинності закон №3886-ІХ про декриміналізацію крадіжок на суму меншу за 3028 грн (законопроект 11068).
Втім, законодавець у перехідних положеннях не встановив, що робити з кримінальними справами стосовно осіб, які вкрали на суму від 302,8 грн до 3028 грн, які вже розглядаються в судах або по яких є вироки.
Нагадаємо, що до 9 серпня 2024 року кримінально караною крадіжка вважалася, якщо вартість вкраденого майна становить від 302,8 грн (станом 1 січня 2024 року, адже кваліфікація фактично прив’язувалася до 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який, в свою чергу, по адміністративним та кримінальним правопорушенням прив’язується до прожиткового мінімуму).
Після 9 серпня за КУпАП буде каратися дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до 3028 грн (станом на 2024 рік).
Таким чином, все, що вище 3028 грн – кримінально карана крадіжка. При цьому «кримінальна» крадіжка під час воєнного стану кваліфікується за ч. 4 статті 185 Кримінального кодексу, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.
Отже, якщо особа вчинила крадіжку майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить 3027 грн, то їй загрожує штраф від 1700 грн до 5100 грн або громадські роботи, або виправні роботи, або адміністративний арешт на строк до 10 діб. А якщо вартість майна 3029 грн – то вона може отримати позбавлення волі на строк до 8 років.
Судам не вперше належить врегулювати власною практикою особливості застосування закону, однак з огляду на масовість цієї категорії і суворість кримінального покарання (до 8 років позбавлення волі за КК) і для запобігання різного тлумачення, можливо, було б доцільно вказати у перехідних положеннях, що робити далі з обвинуваченими і засудженими.
В контексті питання застосування закону до осіб, яких вже судять за КК за крадіжку на суму від 302 до 3028 грн, прикметною є постанова Великою Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №0306/7567/12
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності.
Також варта уваги позиція Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яку він висловив у постанові від 16 лютого 2021 року по справі №345/3522/18.
І цій справі місцевий суд закрив справу стосовно злочину, передбаченого ч. 1 статті 212 КК на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з декриміналізацією відповідно до Закону №1101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року.
Закриваючи кримінальне провадження у зв`язку з декриміналізацією відповідно до Закону №1101-IX, суд першої інстанції виходив з того, що 25 вересня 2019 року набрав чинності вказаний Закон, за яким змінилося поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 КК, що призвело до часткової декриміналізації.
Як вказав ККС ВС, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У Законі №1101-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, змінилося поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 КК, що призвело до часткової декриміналізації.
Таким чином внесені законодавцем зміни до Закону про кримінальну відповідальність, а саме до частини 1 статті 212 КК, призвели до декриміналізації діяння, а дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону, як правильно встановлено судом першої інстанції.
Отже, у такому випадку закриття кримінальної справи у суді першої інстанції з підстави, визначеної у пункті 4 частини 1 статті 284 КПК, у зв`язку із декриміналізацією діяння, зокрема у кримінальних провадженнях, кваліфікованих за частиною 1 статті 212 КК до набрання чинності Законом № №1101-IX від 18 вересня 2019 року, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку у разі незгоди з клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження, а виносить постанову про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Більше того, такі підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані із змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
У зв`язку зі зміною поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 КК відповідно до прийнятого Закону №1101-IX від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи на час скоєння інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого цією статтею, а також формування правових висновків щодо її застосування.
Зокрема, ухилення від сплати податків у інкримінованому розмірі перестало бути предметом кримінального розгляду.
Таким чином, колегія суддів ККС Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої щодо необхідності закриття кримінального провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК, оскільки висновок про відсутність у його діях складу злочину, з огляду на ретроспективність юридичних наслідків декриміналізації, відповідає засаді законності.
Автор: Наталя Мамченко
_03_03.png)
